Утопія, чи нова реальність? Навіщо Швейцарії роздавати своїм громадянам по 2 тис. євро на місяць
У Швейцарії 5 червня пройде референдум, на якому громадяни країни будуть визначатися, чи хочуть вони отримувати 2500 швейцарських франків (2243 євро) на місяць від держави, незалежно від того, працюють вони чи ні.
Крім того, неповнолітні діти отримуватимуть 625 франків. Цей план буде коштувати уряду близько 208 млрд франків на рік, з яких 150 млрд франків необхідно буде стягувати з податків і ще 55 млрд франків будуть переведені з соціального страхування.
Якщо такий закон буде прийнятий, Швейцарія стане першою в світі країною, яка буде забезпечувати своїх громадян безумовним місячним доходом. Ідея ініціаторів полягає в тому, щоб зруйнувати зв'язок між доходом і зайнятістю.
Соціологічне опитування, проведене в Швейцарії, засвідчило, що більшість швейцарців збираються продовжити працювати, навіть якщо їм буде гарантований дохід. Тільки 2% опитаних відповіли, що кинуть свою роботу, якщо цей закон пройде на референдумі.
Федеральний уряд схвалив голосування за ініціативою в червні.
Ідея забезпечення всіх громадян мінімальним безумовним доходом, щоб захистити їх від ризиків безробіття, стає дедалі популярнішою в Європі. Ця ідея дебатується у Норвегії і Фінляндії, а громадяни Швейцарії вже цього року приймуть рішення про такі виплати на загальнонаціональному референдумі.
Чи зможуть виборці бути розсудливими, отримавши таку пропозицію? І чого більше в цій ідеї – ризиків, чи можливостей? Про це в Швейцарії сперечаються не тільки люди, а навіть роботи.
Пряма соціал-демократія в Швейцарії — це все ж таки дивовижний інструмент.
Вона дозволяє громадським активістам, які не мають жодної фінансової підтримки з боку будь-якої великої політичної організації чи партії, розробляти і виносити на суд народу законодавчі ініціативи і пропонувати поправки до конституції. Так вийшло і з пропозицією забезпечити всіх громадян Швейцарії безумовним щомісячним доходом в розмірі 2 500 франків (близько 2080 євро) на місяць.
Основна ідея полягає в тому, щоб гарантувати кожному швейцарцю право на вільне самовизначення і на життя без необхідності витримувати соціальний тиск і ламати голову над тим, як вижити після втрати роботи.
Витоки цієї ідеї можна знайти ще в середньовіччі. А от практичні спроби та різні експерименти введення безумовного основного доходу були зроблені в різних країнах, у тому числі в Бразилії, на Кубі, в Монголії, а також — обмеженою мірою — в Намібії та Німеччині.
Соціал-демократія як основа успішної державної політики у Європі.
Так наприклад в Німеччині кожен безробітний німець отримує від держави 1000 євро в місяць фінансової допомоги. Це стало можливим завдяки введенню великих податків для бізнесу. Великий бізнес платить соціальний податок від свого прибутку не втручаючись у політику держави, держава якісно виконує свої соціальні зобов'язання. Забезпечуючи високі соціальні стандарти для громадян. Рівень соціального податку прямопропорційний рівню прибутків. Тим не менш навіть за існування фінансової допомоги по безробіттю, рівень безробіття в Німеччині продовжує знижуватися. За останній рік кількість безробітних у цій країні скоротилася до 6,2 відсотка.
Високі соціальні стандарти для населення забезпечують високу якість освіти, в результаті бізнесмени роботодавці отримують кваліфіковані кадри.
Здійснюються спроби просування цієї ідеї в Європейському союзі (Норвегія, Фінляндія) та окремих європейських країнах, що не входять до складу ЄС.
У Швейцарії дискусії про запровадження гарантованого доходу ведуться з 2006 року. У 2012 році почалася кампанія за проведення референдуму з цього питання. Збір підписів завершений і призначена дата голосування — 5 червня 2016 року.
Теорія і практика
Марк Бальзигер, швейцарський політолог і експерт з піару, звернув увагу на цю ідею ще тоді, коли кампанія на її підтримку тільки починалася. Він був вражений кількістю зібраних підписів, з урахуванням того, що автори ініціативи мало кому були відомі і взагалі-то шансів на те, щоб захопити цією ідеєю значну кількість громадян, а не тільки вузьке коло ідеалістів, було досить мало.
Однак закони прямої демократії мають свою логіку, крім того, дуже спокуслива ця ідея: отримувати базовий дохід "просто так", виключно за фактом громадянства.
Ця ініціатива є спробою "замислитися про політичні та філософські засади нашого суспільства", вважає інший швейцарський політолог Міхаель Херманн.
На відміну від інших ініціатив, ініціатива "За безумовний базовий дохід для всіх " не така спірна, щоб спровокувати скандал. Таке відчуття, що її основна мета — просто всебічне обговорення якогось ідеалу. Якщо ж справа дійсно дійде до референдуму, то перемоги очікувати не варто.
У ділових колах Швейцарії ініціатива, за деякими винятками, знайшла дуже мало розуміння.
В опублікованій у жовтні 2012 року спеціальній доповіді швейцарське міжгалузеве об'єднання роботодавців "Economiesuisse" попереджало, що така ініціатива, якщо народ на неї пристане, може стати причиною зниження ступеня конкурентоздатності швейцарської економіки.
Бізнес-лобі вважає, що пропозиція підвищити ставку ПДВ з метою фінансування проекту безумовного доходу не має під собою жодних підстав, і вказує, що введення базового доходу для всіх підірве всю систему швейцарського соціального забезпечення і страхування.
Противники ініціативи підкреслюють, що проект коштуватиме державі майже 140 мільярдів франків (116,5 млрд євро) на рік, і податок на споживання становитиме майже 50%.
"Може, ініціатива проста і очевидна, але, на жаль, вона занадто хороша для того, щоб її можна було реалізувати", – вважає Рудольф Штрам, колишній уповноважений уряду Швейцарії з питання контролю за цінами. "Ідея була, на перший погляд, чудова, але починаєш по-іншому міркувати в той момент, коли уявляєш, що держава повинна буде підтримувати своїх громадян довічно, перетворивши їх на професійних пенсіонерів".
Він вважає, що соціальні проблеми, на тлі яких виникла ця ініціатива, слід приймати всерйоз. "Але відповідь на них не продумана до кінця. І не треба утопії та ідеалістичні уявлення вважати заздалегідь відповіддю на такі важливі питання. Утопія тому і називається утопією, що її відповіді на реальні питання майже ніколи не узгоджуються з реальністю".
Думки економічного експерта
Швейцарський Національний Банк
У січні 2016 року ШНБ несподівано повідомив про те, що отримає збиток у сумі приблизно 23 млрд швейцарських франків (приблизно $23,06 млрд). Збиток був спричинений операціями ШНБ на валютному ринку, зокрема падінням євровалюти. За законом, ШНБ мав віддати дві третини свого прибутку кантонам, проте за результатами роботи за 2015 рік цього не станеться. Ця новина вже отримала подвійну оцінку.
З одного боку, великої трагедії у збитках від падіння євро немає, оскільки ШНБ залишається одним зі світових емісійних центрів, і теоретично його збиток може бути покритий за рахунок емісії або нових позик у франках. Таким чином, кантони можуть отримати своє за будь-якого бухгалтерського результату ШНБ.
З іншого боку, бюджет Швейцарії мав профіцит приблизно у 0,1% від ВВП, при цьому доходи бюджету оцінювалися на рівні близько 232 млрд франків.
Тобто Центробанк отримав збиток від валютних операцій у сумі приблизно 10% держдоходів, що могло б розбалансувати монетарну картину будь-якої європейської країни, але тільки не Швейцарії.
Ринки досить спокійно поставилися до втрат Центробанку, принаймні, курс франка до долара суттєво не змінився.
Приховані мотиви Центробанку
Населення Швейцарії становить 8,1 млн осіб, у віці від 18 років – приблизно 6,5 млн жителів. За проектом утопістів, кожен мешканець повинен отримати на рік 30 тис. франків. Тобто новація коштуватиме бюджету Швейцарії, за різними оцінками, від 140 до 190 млрд франків.
Щоб реалізувати цю ідею, швейцарцям треба збільшити дохід держбюджету приблизно на 60-85%, що, звісно ж, нереально. Утопісти все ж наполягають, що досягти цього можна, збільшивши податок на споживання до 50%.
Дивно, але у такій химерній ідеї може бути зацікавлений і ШНБ: підвищення податку на споживання підніме ціни у франках і швидше за все призведе до девальвації франка до долара США і зрівняє курс франка до євро, оскільки саме країни зони обігу євро виступають основними торговельними партнерами Швейцарії.
Саме цей аргумент не дозволяє говорити про таку ініціативу як про абсолютну утопію.
Найімовірніше, влада не погодиться на пропозицію платити кожному по 2500 франків на місяць. Однак цілком можливе ухвалення цієї ініціативи в "полегшеному варіанті", наприклад, зниження суми до 800-1000 франків.
При цьому замість збільшення податку на споживання цю суму можна знайти на фінансових ринках, збільшивши обсяги держпозик і затвердивши дефіцитний бюджет. Тим більше, що співвідношення держборгу до ВВП в Швейцарії складає лише 35%, а отже, у країни є великий потенціал для зростання.
Такий спосіб стимулювання економіки на перший погляд виглядає надмірно екзотичним. Проте зараз рівень цін у Швейцарії приблизно в 1,5 рази вищий, ніж навіть у США, а отже, завдання вирішити проблему дефляції класичними інструментами видається практично непосильним для Центробанку Швейцарії, особливо при погіршенні ситуації в єврозоні.
Працюватимуть роботи
Прихильники ідеї базового доходу не полишають надій на успіх, тим більше, що 27 січня 2016 року уряд Швейцарії нарешті оголосив офіційну дату референдуму з цього питання, призначивши голосування на 5 червня.
У ті дні в швейцарському Давосі якраз проходив черговий Всесвітній економічний форум, який став для захисників ідеалу базового доходу зручним майданчиком, щоб іще раз привернути до нього увагу широкої громадськості у форматі так званої "Давоської декларації", складеної від імені... роботів.
"Ми, роботи, вимагаємо введення для людей безумовного основного доходу", – йдеться в документі.
"Самі ми любимо працювати, але ми не хочемо відбирати роботу у людей і ставити їх у складне з екзистенціальної точки зору становище.
Ми, роботи, не потребуємо доходів, а люди, які нас створили, навпаки, без цього не можуть.
Наше завдання – забезпечувати людей товарами і послугами, завдання політики – забезпечити людям базовий дохід, інакше наша робота пропаде даремно. Ми хочемо полегшити ситуацію нинішній молоді, зробити так, щоб вона, на відміну від попередніх поколінь, не була змушена тяжко працювати все життя".
Один із найпомітніших прибічників ідеї безумовного основного доходу, колишній прес-секретар уряду Швейцарії Освальд Зігг від початку був переконаний, що нам всім потрібно боротися за більш справедливий світ і більш справедливий розподіл доходів для громадян.
Ще півтора роки тому він вважав, що референдум щодо безумовного основного доходу покаже всьому світу, що:
"Швейцарія є єдиною країною в світі, де громадяни можуть голосувати за абсолютно утопічні ідеї".
Що ж, дату референдуму визначено. Чи погодиться народ Швейцарії зі змістом цієї ідеї – це вже інше питання.
Як правило, тутешній виборець дуже прискіпливо зважує всі за і проти, особливо якщо йдеться про законопроекти, які безпосередньо позначаються на його особистому гаманці у майбутньому, а також на структурі доходів та витрат суспільства в цілому.
- Orest Malkоvych (Zürich)
